«10 днів у божевільні»: необдумана самопожертва журналістки чи відданість справі?

10 днів у божевільні

У 2015 році в США в прокат вийшов фільм “10 днів у божевільні”. У його сюжет покладені реальні події, що відбувалися у 1887 році.

Журналістка Елізабет Джейн Кокран (Неллі Блай) у рамках розслідування провела 10 днів у психіатричній лікарні на Острові Блеквелла. Вона ризикувала втратити життя за тими стінами, куди легко потрапити і неможливо вийти. Дівчині на той момент було лише 19. Її сенсаційна книга про жахи Блеквельської лікарні сколихнула увесь світ, подарувала дівчині визнання, а ув’язненим у подібних установах – шанс на життя.

Під час перегляду фільму “10 днів у божевільні” ні на мить не перестаєш ставити собі запитання: “Як вона наважилася на це?” і «Чи варто було? У чому сенс?». Та чи варто журналістам взагалі ризикувати власною безпекою заради матеріалу?

Кадр із фільму “10 днів у божевільні”
фото: http://kinofanat.club/

Почнемо з того, як формувався вольовий характер молодої журналістки. Вражаюча самостійність та сміливість беруть свій початок з дитинства Елізабет. Ще дівчинкою їй доводилося брати на себе відповідальність за тих, хто потребував її підтримки. Після смерті батька вона почала працювати, аби допомогти матері та 14 братам і сестрам. Так дівчина відчула, що її дії можуть впливати на життя інших людей. Розумна, смілива та самостійна, вона не розуміла, чим гірша за чоловіків, яких сприймають в суспільстві більш серйозно.

Неллі Блай
фото: http://www.spletnik.ru/

Жінка в ті часи мала сидіти вдома і займатися господарством. Для Елізабет такий сценарій був неприйнятний. Той факт, що їй вдалося отримати звання журналіста, коли інші жінки й претендувати на таке не могли, піднімав її самооцінку і додавав впевненості. Це і є однією з причин, чому вона відважилася взяти небезпечне завдання. Амбіції та лозунг “я все зможу”.

Хоча на це рішення могли вплинути і страхи дівчини. Незважаючи на певний професійний успіх, Елізабет відчувала, що може не затриматися у світі журналістики. Можливо, вона боялася, що її відмова ще раз вкаже на те, що вона всього лише слабка жінка. Та здебільшого нею керувало прагнення справедливості та правди.

Кадр із фільму “10 днів у божевільні”
фото: https://filmix.co

19-річна дівчина. Молодість відчайдушна. Коли в людини попереду десятки років, то вона готова ризикувати усім на світі. Лише з віком люди починають цінувати своє життя та стають більш обережними. Елізабет пірнала у невідоме із рішучістю та азартом дитини. Вона не усвідомлювала, що її насправді чекає за стінами психлікарні. Для неї це було черговим завданням, яке потрібно виконати.

На мою думку, її розслідування – це водночас і самопожертва заради важливої мети, і бажання довести щось собі і всім, і безрозсудність молодої дівчини. На початку фільму здається, що її жертва буде даремною. Думаєш, що навіть якщо вдасться закрити цю лікарню – це буде краплею в море. У психлікарнях по всьому світу знущалися над пацієнтами.

Що змінить один журналістський матеріал? Чергова сенсація, від якої не буде ніякої користі. Але Елізабет стала переможницею. Її розслідування не тільки врятувало життя жінкам, які перебували у лікарні і які могли б потрапити туди у майбутньому. Воно звернуло увагу влади на проблеми пацієнтів психлікарень, і та дійсно почала щось змінювати на краще.

Окрім цього, своїм прикладом Елізабет надихнула жінок, які не наважувалися відійти від нав’язаної їм ролі у суспільстві. Один відчайдушний вчинок молодої журналістки певною мірою змінив світ. Результат розслідування не дозволяє осуджувати Елізабет, тож неважливо, що саме штовхнуло її за стіни божевільні. Гра була варта свічок.

Напишіть відгук

Share via
Copy link
Powered by Social Snap
%d блогерам подобається це: