“Чистильники” та “Bellingcat: Правда у світі постправди”: віртуальне сьогодення на мандрівному фестивалі кіно

документальне кіно

У 2019 році центральною програмою міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA стала “Мережа”.

Документальні стрічки, представлені у рамках цієї програми, відкривають глядачам прихований бік віртуального світу. Цифрові технології водночас створюють нові можливості та несуть у собі небезпеку.

Всього в программу входять п’ять фільмів: “Народна республіка бажання”, “Потенційний злочин”, “Сакава”, “Чистильники” та “”Bellingcat: Правда у світі постправди”. Пропонуємо вам ознайомитися з останніми двома стрічками.

“Чистильники” (“The Cleaners”)

Рік: 2018

Країна: Німеччина, Бразилія

Режисер: Ганс Блок та Моріц Різевік

Роботу людей, які намагаються зробити користування Інтернетом більш безпечним, відображено у фільмі “Чистильники”. Їхнє завдання полягає в тому, щоб видаляти неприйнятний контент з інтернет-сторінок.  

Фільм вражає тим, що робота модераторів контенту зображена у вигляді історій окремих працівників. Цікаво дізнатися, що ж відбувається на іншій стороні привабливої картинки соціальних мереж. Мало хто з користувачів уявляє, як саме проходить відбір того, що вони мають побачити, а що ні.

Та окрім зацікавленості під час перегляду фільму відчуваєш, наскільки важко працювати людям, які вирішують, що “видалити”, а що “ігнорувати”. Їх використовують як решето, яке не має пропустити те, що не відповідає політиці компанії. Працівники впенені, що роблять важливу справу, приховують увесь бруд. Але ж інформація, яку вони видаляють, приходить не з іншої планети. Чому люди не повинні бачити той “бруд”, коли він існує в нашому суспільстві? Адже така жорстка цензура не дозволяє людям навчитися самостійно фільтрувати інформацію.

Чому не можна викласти в соціальну мережу фото тіла дитини, що загинула, якщо автор фотографії намагається цим привернути увагу людей до серйозної проблеми? Чому не можна опублікувати малюнок оголеного президента, якщо в ньому є іронія? Якщо є цензура, як може існувати свобода висловлювань? Багато запитань, на які важко дати точну відповідь. Хочеться сказати, щоб людям дозволили говорити про все і бачити усе. Та далеко не кожен захоче бачити той “бруд” без цензури, таким, який він є.

“Bellingcat: Правда у світі постправди” (“Bellingcat – Truth in a Post-Truth World”)

Рік: 2018

Країна: Нідерланди

Режисер: Ганс Пул

Цей фільм відкривав Docudays UA-2019. Він знайомить глядача з роботою інтернет-видання “Bellingcat”, яке публікує “громадянські журналістські розслідування”. Працівники видання шукають правду, використовуючи відкриті джерела. При цьому колектив “Bellingcat” складається не з професійних журналістів, а з “диванних експертів”.

Коли бачиш співробітників “Bellingcat”, самоуків, які працюють вдома на дивані, це викликає деяку недовіру до результатів їхньої роботи. Та незважаючи на те, що розслідування проводять не професійні журналісти, вони досягають успіхів.

Працівники “Bellingcat” роблять свою справу з прагненням дізнатися правду. Вони не женуться за сенсаціями, не намагаються подати унікальну інформацію, обігнавши конкурентів. Розслідування в “Bellingcat” проводяться дуже ретельно. Над ними працює команда, у якій кожен виконує свою роботу з ентузіазмом, знаючи, навіщо він це робить.

Журналісти в традиційних ЗМІ можуть навмисно викривляти інформацію, щоб догодити власникам ЗМІ чи замовникам матеріалів. Також в умовах конкуренції журналісти намагаються подати матеріали якомога оперативніше. Через це їм не вистачає часу на ґрунтовні розслідування та перевірку інформації. Тоді як в “Bellingcat” основна мета – це покласти приховану правду перед очима аудиторії.

Ентузіазм, робота заради ідеї, а не грошей, впевненість в тому, що ти виконуєш суспільно важливе завдання допомагає журналістам-самоучкам з “Bellingcat” проводити розслідування краще за професійних журналістів. Це той проект, який необхідний сучасному світу постправди.

Напишіть відгук

Share via
Copy link
Powered by Social Snap
%d блогерам подобається це: