Театр двох акторів та купи запитань

16 березня,18:30: на сцені Запорізького театру юного глядача відбувається перша дія спектаклю «Драні кішки», за п’єсою сучасного драматурга Олени Шепіт. Тільки-но останнє місце в залі було зайняте, світло почало згасати. Вся увага глядачів була прикута до сцени. Тиша… .

З перших хвилин вистави в голові, напевно, кожного почало з’являтися питання: чи туди ми потрапили? Адже, дещо дивні, в деякій мірі авангардні, декорації наштовхували на думку, що зараз побачиш якусь «Квадратуру кола». Але трохи згодом розумієш в чому був задум режисера-постановника Геннадія Фортуса та художника-постановника Ірини Кохан. Рухаючи прямо під час вистави декорації, актриси трансформували простір, тим самим посилаючи такий собі месседж, що все можна змінити.

До речі, про акторів…Тут відбувається містика: персонажів три, а актриси дві. Це зведені сестри, які все своє свідоме життя ненавидять одна одну. В цих дивних декораціях, які слугували домом, їх звела доля, а точніше – смерть батька. Впродовж всього спектаклю вони з’ясовують відносини, і, мабуть, як кожен, хто має братів, або сестер, проходять шлях від ненависті до любові.

Фото з Інтернету

Ебігейл Літл – велика жінка, яку грає Інна Яновська, має непривабливу зовнішність, на вигляд старша за віком. За словами кореспондента каналу «ТВ-5», саме їй належить ідея поставити майже детективну історію у двох діях, та через власні переживання поділитися із глядачем порадами, як подолати всі образи.

Дебора Хьюз – схожа на порцелянову статуетку, красива, невисокого зросту жінка, яку грає Любов Фриган, захоплює і одночасно викликає симпатію та антипатію.

А як щодо третього персонажу? Знайомтесь – Ентоні Сент-Джон Чарльз Лінтоні – голос у слухавці. Який він? Що з себе уявляє? Відомо лише одне – тільки він насправді знав, кому належить спадок батька і до чого призведуть ці дряпання сестер.

Під час спектаклю обидві актриси неодноразово змінювали костюми, що цілком логічно за сюжетом. Зміна образів, одягу допомагала їм передати настрій, темперамент і характер їх героїнь. І, як на мене, те, що Дебора декілька разів роздягалась і залишалась лише у нижній білизні було трохи символічно, ніби вона оголяла не тіло, а душу і показувала свої дитячі страхи і образи.

Час вистави плинув, а питань дедалі ставало все більше. Початок другої дії: танець двох сестер….До чого він був? І чому саме такий, зі східними мотивами? В чому був задум? Ці питання так і залишились без відповіді. Перешіптування у залі після цього хореографічного номеру дали зрозуміти, що я не одна така.

Вистава, в цілому, сподобалась. Провідна думка твору –відома проблема братів та сестер, але, нажаль, актуальна та така ж вічна, як і «батьків та дітей». Цікавим та неординарним було рішення з декораціями. Те, що вони, на перший погляд, наче не з цієї «опери», робить виставу загадковою і вже змушує подивитися і розібратися що до чого. Сподобалась і така собі метафора у дії, коли ті ж самі декорації, що слугували домом, потроху ніби розвалювались, нагадуючи, що життя не вічне, і треба щось змінювати.

Свою думку з приводу спектаклю «Драні кішки» опублікувала і режисерка каналу «1+1» Шахсанам Біналієва. Вона акцентує увагу саме на музичному супроводі і каже, що «…звуки, все ж, впливали на настрій залу. Веселі та тривожні мелодії супроводжувались та, залежачи від слів героїнь, доповнювали їхні переживання». Журналістка також відмітила і незвичайність декорацій «…батьківський дім був у вигляді залізної каруселі на колесах, ніби з «іншої планети», ще один вид меблі у вертикальній позиції виступав у вигляді двері від будинку, а у лежачій – ящика від мотлоху. Роль телефону, через який загадково зв’язувались із героїнями, щоб повідомити певні умови, також грали різні дивні предмети, яким я не можу підібрати точної назви».

А от продюсер каналу «ТВ-5» Вероніка Коса виказала своє враження від спектаклю особисто.
«Щодо глядачів, то не усі зрозуміли задум художника-постановника щодо залізного будинку та куль, яка використовувалась не за призначенням. Так як на виставі була присутня в основному молодь, то більшість, через відсутність певного досвіду, так і не розгадали головну ідею автора щодо сімейних відносин та пріоритетних цінностей у житті людини.У наш час ця тема є актуальною, не тільки через те, що діти виховуються без одного з батьків у родині, а й те, що з появою сучасних технологій все менше часу родина проводить разом, їх розмежують соціальні мережі та віртуальний світ, у якому кожна людина може вдавати себе за кого завгодно, але в середині залишається маленькою беззахисною дитиною, яка потребує уваги та схвалення за не великі досягнення у своєму житті».

Напишіть відгук

Share via
Copy link
Powered by Social Snap
%d блогерам подобається це: