Музика людських трагедій: експериментальний підхід у виставі «L’Orchestre»

Музика людських трагедій: експериментальний підхід у виставі «L’Orchestre»

Вистава поставлена за п’єсою Жана Ануя, французького драматурга і сценариста ХХ ст. П’єсу «Оркестр» він створив у 1962 році. Постанова, про яку йтиметься, була представлена у запорізькому театрі-лабораторії «Vie», який працює у сфері театрального експерименту та відрізняється креативністю у постановках. Дія п’єси розгортається у кафе одного з пансіонатів Франції. Дійові особи – це колектив музикантів, який покликаний створювати у гостей гарний настрій. Та поступово розкривається, що артисти змушені грати радість на сцені, приховуючи трагічність свого життя. Режисером цієї трагікомедії є Генадій Широченко.

Дійові особи п’єси: Патриція (перша скрипка), Памела (друга скрипка), мадам Ортанс (контрабас і керівниця оркестру), Сюзанна Делісіас (віолончель), Ермеліна (альт), Леона (флейта), мсьє Леон (піаніст), мсьє Лебонз, офіціант, лікар.

На мою думку, ідея вистави полягає в тому, щоб показати, що за маскою щастя людей ховаються біль та сльози, буденні проблеми, розбиті мрії та поранені серця. Проблеми музикантів різні, але актуальні для сучасного глядача, тож багато хто зможе знайти в героях постанови самого себе. 

На початку вистави режисер використав цікавий хід для взаємодії з публікою. Актори звертаються до глядачів у залі, запитують, чи комфортно їм, та пропонують чай першому ряду. Це пробуджує ще більший інтерес до того, що відбувається на сцені, адже глядачеві важко відволікатися від вистави, коли до нього звертаються безпосередньо. 

Здалося зайвим те, що Памела (Анна Вайло) по-справжньому палила цигарки на сцені. Хоч це й було частиною дійства, без цього елементу можна було б обійтися. Адже дим швидко заповнив маленьке приміщення, де відбувалася вистава. Один з глядачів навіть зауважив, що це пропаганда паління. 

Ще один цікавий момент: Ермеліна (Ольга Лещова), розповідаючи історію про свого чоловіка, цитує його: «Сідай, куди хочеш, тільки мозок нам не…». У п’єсі автор пропустив нецензурне слово, до того ж вказав: «Вдаряючи Ермеліну смичком по голові, мадам Ортанс зупиняє останнє слово, яке, до речі, заглушується музикою». Тоді як у спектаклі ми чуємо, що Ермеліна таки промовляє фразу до кінця, ковтаючи лише кінець слова, а потім повторює її декілька разів. Цей хід здається мені вдалим, адже додає виставі пікантності. У театрі «Vie» вже неодноразово використовували нецензурну лексику у постановах. Також варто зазначити, що «L`Orchestre» має вікові обмеження 18+.

У виставі домінували актори Ростислав Анасійчук (Леон), Олеся Володькова (Сюзанна) та Олена Павлухіна (мадам Ортанс). Олена Павлухіна, яка грала керівницю оркестру, часто привертала до себе увагу. Особливо вразив момент, де акторка співала під фонограму пісню «All about that bass» Meghan Trainor. Театр є експериментальним, тому режисер додав елементи сучасної культури у п’єсу, створену у ХХ ст. Цікавим у цьому виступі є те, що мадам Ортанс (Олена Павлухіна) залицяється до піаніста (Ростислав Анасійчук), доводячи, що йому потрібна жінка з пишними формами. Тому пісня «All about that bass» підібрана дуже вдало, адже розкриває тему прийняття свого тіла.

Провідним у виставі є конфлікт Леона та Сюзанни, що виник через їхні любовні стосунки. Кульмінацією дійства стає приголомшливий вчинок дівчини та емоційний монолог її коханого, який розкриває його приховану сутність.

У театрі панує камерна обстановка, що створює відчуття затишку. Враховуючи те, що дія вистави відбувається у кафе курортного міста, перед глядачами у першому ряду поставили невеликі столи. Декорації передавали атмосферу відпочинку та розслабленості. Цьому сприяли лампи з приглушеним світлом на столах, склянки з чаєм та блюдця з печивом. Костюми жінок були дещо відверті, але це допустимо, враховуючи рейтинг вистави. Одяг чоловіків, навпаки, був офіційним та стриманим. На обличчя акторів нанесли грим, наче в мімів. В моєму сприйнятті це ще раз нагадувало, що артисти зобов’язані грати для своїх глядачів радість чи смуток, незалежно від того, що вони відчувають насправді. Можливо саме тому Сюзанна змиває з себе грим під час емоційної розмови зі своїм коханим Леоном. Експресивності виставі також додають танці акторів, які починаються завжди раптово і контрастують з печальними історіями музикантів.   

Акторський склад: Олена Павлухіна, Анна Міронова, Анна Вайло, Ольга Лещова, Олеся Володькова-Тупілко, Тетяна Хасянова, Ростислав Анасійчук, Олександр Кокарєв, Андрій Верман, Юлій Гаврилов.  

Напишіть відгук

Share via
Copy link
Powered by Social Snap
%d блогерам подобається це: